Крузак

Старший сержант на позивний Крузак не планував пов’язувати життя з армією.

Проте вісім місяців строкової служби змінили все – у 2019 році він підписав контракт із Національною гвардією України.

На початку повномасштабного вторгнення служив у частині НГУ в Черкасах. Але, як каже сам воїн, «набридло сидіти», тож почав писати рапорти. Так і потрапив на фронт, де пройшов шлях від стрільця до командира відділення.

Сьогодні Крузак – авіаційний технік взводу ударних безпілотних комплексів спеціального призначення.

Влітку 2023-го виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку – брав участь у контрнаступі біля Роботиного. Саме там почав працювати з безпілотниками. Роботи було багато, екіпажів бракувало. Це був один із найскладніших напрямків на той час.

Згодом Крузак воював на Харківщині, зараз – під Покровськом. Тут окупанти активно застосовують керовані авіабомби. Поряд із його екіпажем під час бойової роботи також було кілька прильотів, але, на щастя, обійшлося.

«Найскладніше – коли противник заважає робити свою роботу: виявляти ворожі БПЛА та знищувати їх. Це вже війна дронів. Саме вони завдають найбільших втрат і перерізають логістику», – розповідає Крузак.

Наразі його підрозділ працює над розширенням складу екіпажів і створенням FPV-груп та команд для роботи з важкими ударними дронами типу «бомберів».

Встиг повоювати й старший брат Крузака – після поранення на Покровському напрямку він пів року лікувався у шпиталі. А вдома на синів чекає мама. Дуже хвилюється. Тому Крузак, щойно має змогу, телефонує їй.

«Я не збирався служити. Хотів жити як усі: рости, розвиватися, подорожувати. Але війна змінила цінності, – ділиться воїн. – Найдорожче – це люди поруч, ті, хто підставить плече. Їх найважче втрачати».

Нацгвардієць зізнається: за час війни переосмислив багато стосунків. Деякі колишні друзі нині за кордоном і живуть своїм життям. Це боляче.

«Усім, хто в тилу, хочу сказати: необхідно зібратися і думати не лише про власні потреби, а й про перемогу. Нам потрібні мотивовані, навчені люди. Лише тоді зможемо вигнати ворога з української землі», – переконаний Крузак.

Його війна – як і в багатьох мужніх, небагатослівних нацгвардійців, які не шукають слави, – триває. Щодня. Щохвилини.