Лютий

Никита “Лютий” - старший лейтенант медичної роти 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан» імені полковника Петра Болбочана. Людина, яка на початку вторгнення служила в Київському ТРО, а тепер кожен день рятує бійців на стабілізаційному пункті неподалік Покровську.

До початку повномасштабного вторгнення “Лютий” працював лікарем-анестезіологом в Києві. За місяць він вже доєднався до війська.

Початок служби

“В 2022 році мені хотілося бути чимось корисним і використовувати свої навички на благо країни, щоб допомагати хлопцям. Моя лікарня одна з перших приймала поранених. Якраз тоді у всіх на вустах були Ірпінь, Буча. Я це все побачив.

По-перше, від злості на агресора просто розпирало.

По-друге, дійсно хотілося свій внесок зробити. Я розумів, що скоріше за все в армії я зможу допомогти трохи більше, ніж в лікарні в Києві”, - розповідає про початок свого шляху медик.

За його словами, першим його місцем служби був київський підрозділ ТРО.

“Я трохи побігав з ними в пол. Потім мені знайомий запропонував піти в 27-му бригаду. З ними трохи повоював і під Києвом, і на Донбасі.

Якщо знаєте, батальйону ім. генерала Кульчицького, то були разом з ними на ротації. Пізніше почув про створення медичної роти. Вона тоді ще була в Східному ТРК. Пробував всі можливості, щоб туди перевестися. Адже мене поставили на посаду в штабі батальйону і завалили бумажками. Це явно було не те, чого я очікував”, - зазначив “Лютий”.

До бригади “Спартан” хлопця перевели вже у 2023 році.

Робота на стабпункті

“Лютий” зазначає, що зміни на стабпункті досить довгі.

“Це може бути тиждень, 15 днів, 16 днів, в залежності від навантаження. Зараз в нас зведений стабілізаційний пункт з іншими бригадами, але основну роль виконує саме наша бригада.

Саме наші спеціалісти здебільшого займаються важкими пораненими. Це і транспортування, яке здійснюють наші анестезіологи, в тому числі я. Чергування розпочинається наступним чином: приїхав, мені передали зміну, я передивився апаратуру, запитав по препаратам, по залишкам, щоб розуміти, на що можна, скажімо так, розраховувати протягом доби, протягом чергування, а що потрібно дозамовляти. Далі чекаємо поранених.

Щодо поранених, то нас можуть попереджати, що везуть, наприклад, важких чи середніх, ну і кількість відповідно, або можуть не попереджати, напряму на броні приїхати. Тож ми швиденько оглядаємо. Далі або роздягаємо, або зрізаємо одяг, дивлячись від стану, переносимо або на операційний стіл, або на столи, де займаються легкими пораненнями. Потім або оперуємо, або так перевязуємо, або якщо є якісь переломи, то фіксуємо, знеболюємо та робимо все, що треба. Ну і так, власне, проходить цей день”, - зізнається Никита.

За його словами, основна робота відбувається ввечері або вночі. Це пов’язано з годинами, які краще підходять для евакуації.

Додаткове навчання

“Лютий” розповідає, що медики постійно отримують нові знання та покращують свої навички.

“Єдине що, ми самі знаходимо курси для себе, відпрошуємося у відрядження. Я, наприклад, нещодавно їздив в Київ, приходив курси по бронхоскопії. Я вважаю, що такі курси, це круто.

Плюс зараз хірургів і анестезіологів цим літом будуть відправляти почергово на курси по спеціалізованому наданню допомоги травмованим. Є така американська система, ITLS (International Trauma Life Support))називається. Це розширені навички надання допомоги. Це круто. Нам будуть викладати закордонні спеціалісти. В принципі, в такому навчанні я бачу сенс.

Тому що книжки читати – це добре, а відпрацьовувати це за правилами протоколу – це вже інше”, - підкреслює медик.

Система ITLS призначена для навчання медичних працівників, співробітників служб екстреної допомоги та інших фахівців знанням та навичкам для надання допомоги при травмах на догоспітальному етапі. ITLS є визнаною у всьому світі сертифікацією, яка допомагає медичним працівникам швидко оцінювати та лікувати травмованих пацієнтів.

Найважче на чергуваннях

“Лютий” зізнається, що найважчим під час чергувань буває, коли одночасно привозять кілька важких поранених військових.

“Одночасно поступає від двох і більше важких, тоді доводиться дуже добре сортувати. Разом з колегами-хірургами над цим працюємо. Я, як лікар, до війни і крові, і кишок побачив. Моя психіка трохи підготовлена була до такого.

Плюс вже четвертий рік йде, то робимо свою справу. Якщо морально ви питаєте, то мені не дуже приємно, коли я бачу молодих хлопців 18-19 років з інвалідизуючими травмами. Я розумію, як це відбувається в подальшому.

Я знаю все, що роблять на наступних етапах евакуації в лікарні, в госпіталях. Я розумію, що його боротьба по факту тільки починається”, - підкреслює лікар.

В цілому ж медики б’ються за життя військових до останнього.

“Лютий” привів приклад важкопораненого військового, який мав одночасну кровотечу з артерії та вени.

“Переклали, запустили серце і почали працювати. Там була вузлова кровотеча в районі паху. Ми його реанімували. Він неврологічно більш-менш був адекватний.

Є шанс, що він не буде у вегетативному стані, якщо прокинеться. Плюс я йому особисто перелив 5,5 літрів тільки крові і ще 3-3,5 літрів звичайних розчинів. Зараз він в лікарні в місті. Важкий, але стабільний”, - зазначив військовий.

Частина успіху в лікуванні поранених залежить від надання першої допомоги, зокрема, в тому як людина наклала собі турнікет.

“Я зустрічав багато випадків, наприклад, коли поранення, наприклад, руки чи ноги. Людина, як її вчать, максимально високо накладає турнікет, і потім ніхто, навіть він сам не передивляється поранення. І там бували випадки, 96 годин, тиждень був з турнікетом. І, власне, кінцівку відрізали тільки тому, що хтось, вибачте, затупив”, - підкреслив медик.

Моральний відпочинок

“Лютий” згадав й про способи, завдяки яким він відволікається від роботи на стабпункті та морально відпочиває.

“Якщо поранених нема, то намагаємося переключитися. Хтось літературу читає, в тому числі по своїй спеціальності, хтось щось дивиться у смартфоні. Займаємось якимись такими буденними справами. Ми з хлопцями спортзал організували, щоб трошки відволікатися від морального тиску. Тиснем на себе фізично”, - зазначив “Лютий”.